1І промовив до мене Господь: Візьми собі велику таблицю, і напиши на ній людським письмом: Квапиться здобич, скорий грабіж. 2І взяв я за свідків собі свідків вірних, священика Урію та Захарія, Єверехіїного сина. 3І зблизився я до пророчиці, і вона зачала, і породила сина. Господь же до мене промовив: Назви ім'я йому: Квапиться здобич, скорий грабіж. 4Бо поки юнак той умітиме кликати Батьку мій, та: Мамо моя, понесеться багатство Дамаску та здобич Самарії перед обличчя царя асирійського. 5І Господь ще далі говорив до мене й казав: 6За те, що народ цей знехтував воду Сілоамську, яка тихо пливе, і має радість з Реціном і з сином Ремаліїним, 7то тому ось Господь піднесе на них воду ріки, сильну й велику, царя асирійського та всю славу його. І підійметься вона понад усі свої річища, і піде понад усі береги свої. 8І перейде по Юді вона, заллє та затопить, аж до шиї досягне, і розтягне вона свої крила на всю широчінь твого краю, о Еммануїле! 9Озлобляйтесь народи, й збентежені будете, почуй, уся земле далека! Озбройтесь, і збентежені будете, озбройтесь, і збентежені будете! 10Радьте раду і буде вона поруйнована, слово кажіть і не збудеться, бо з нами Бог! 11Бо так говорив був до мене Господь у силі Своєї руки надо мною, й остерігав мене, щоб не ходити дорогою цього народу, і казав: 12Не кажіть змова на все, на що каже змова цей народ, і не бійтесь того, чого він боїться, і не лякайтеся! 13Господа Саваота Його свято шануйте, і Його вам боятись, Його вам лякатись! 14І буде Він за святиню, і за камінь спотикання, і за скелю спокуси для двох домів Ізраїля, за сітку й за пастку для мешканця Єрусалиму. 15І спіткнуться об них багатохто, і попадають, і будуть поламані, і заплутаються, і будуть схоплені. 16Зв'яжи свідоцтво, запечатай Закона між Моїми учнями. 17І я буду чекати Господа, що ховає лице Своє від Якового дому, і буду надіятись на Нього. 18Ось я та ті діти, що дав мені Господь, вони на знаки та на чуда в Ізраїлі від Господа Саваота, що пробуває на горі Сіон. 19А коли вам скажуть: Запитуйте духів померлих та чародіїв, що цвірінькають та муркають, то відповісте: Чи ж народ не звертається до свого Бога? За живих питатися мертвих? 20До Закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої! 21І буде блукати утискуваний та голодний. І станеться, коли він зголодніє, то запіниться, і прокляне царя свого та Бога свого, і погляне догори, 22і подивиться він на землю, аж ось тут горе та темнота, темрява утиску, і він буде пхнутий у темність...