1І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя. 2Слава Божа щоб справу сховати, а слава царів щоб розвідати справу. 3Небо високістю, і земля глибиною, і серце царів недослідимі. 4Як відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина, 5коли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його. 6Перед царем не пишайся, а на місці великих не стій, 7бо ліпше, як скажуть тобі: Ходи вище сюди! аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої. 8Не спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній? 9Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого, 10щоб тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя. 11Золоті яблука на срібнім тарелі це слово, проказане часу свого. 12Золотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха. 13Немов снігова прохолода в день жнив посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє. 14Хмари та вітер, а немає дощу це людина, що чваниться даром, та його не дає. 15Володар зм'якшується терпеливістю, а м'якенький язик ломить кістку. 16Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути. 17Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе. 18Молот, і меч, і гостра стріла, людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий. 19Гнилий зуб та кульгава нога це надія на зрадливого радника в день твого утиску. 20Що здіймати одежу холодного дня, що лити оцет на соду, це співати пісні серцю засмученому. 21Якщо голодує твій ворог нагодуй його хлібом, а як спрагнений він водою напій ти його, 22бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі! 23Вітер північний народжує дощ, а таємний язик сердите обличчя. 24Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі. 25Добра звістка з далекого краю це холодна водиця на спрагнену душу. 26Джерело скаламучене чи зіпсутий потік це праведний, що схиляється перед безбожним. 27Їсти меду багато не добре, так досліджувати власну славу неслава. 28Людина, що стриму немає для духу свого, це зруйноване місто без муру.